Опис

Ще древні вікінги, які вважали за краще харчуватися морською рибою, багатою легкозасвоюваним білком, солили та в’ялили свій провіант. Це було необхідно для того, що зберегти продукт на більш тривалий час. Адже плавання могло займати кілька місяців, і поповнити запаси не завжди видавалося можливим. Так, однією зі страв, подарованих цією епохою сучасному світу, став гравлакс.

Гравлакс – це свіжий лосось, який відразу ж після вилову засолювали ще на березі, перед виходом в море. Для цього філе закопували в землю, попередньо його просоливши. Так м’якоть ставала м’якше, смачніше, і при цьому могла зберігатися набагато довше, за рахунок природного консерванту — солі. Далі ця технологія змінилася з часом. Рибу почали солити прямо в бочках, під пресом, в холоді і на домашніх кухнях, незмінно додаючи сіль та класичні спеції.

Їли ж її в якості повноцінної та  самостійної страви. Нарізаючи слайсами, викладаючи на хліб і посипаючи зеленню. Або використовували як ситне і корисне доповнення до гарніру: крупи або картоплі. Це давало можливість забезпечити свій організм всіма корисними властивостями, насолодившись багатим смаком свіжої слабосоленої рибки!